Гідравлічні ліфти

Гідравлічний ліфт вигідніший при малій висоті підйому — до 5–6 поверхів — і великій вантажопідйомності. Він не потребує машинного приміщення нагорі, а навантаження передається на дно приямка, а не на верх шахти, що спрощує конструкцію будівлі.

Граничну довжину трубопроводу задає виробник для кожної моделі: зі зростанням довжини падає ККД і ростуть втрати тиску, тому цифру беруть із паспорта, а не з чужої практики. Приміщення має бути опалюваним, із доступом для обслуговування й піддоном на випадок витоку оливи. Найчастіше це комірка, підсобка або кут технічного поверху поруч із шахтою.

Кабіна опуститься на нижню зупинку під власною вагою — олива піде назад у бак через клапан. Якщо станція має блок аварійного опускання з акумулятором, ліфт зробить це сам і відчинить двері за лічені секунди. Без такого блока клапан відкриває механік, тож для об'єктів із нестабільним живленням цю опцію закладають одразу в замовлення.

Залежить від схеми. Циліндр прямої дії під кабіною потребує свердловини на всю висоту підйому — це окремі роботи з геологією та гідроізоляцією. Альтернатива — бічні циліндри з канатним мультиплікатором: вони стоять у шахті збоку, кабіна проходить удвічі більший шлях, ніж шток, свердловина не потрібна, приямок звичайний. Схему обирають за висотою підйому й ґрунтами.

Значно менше за канатний: межу задає нагрів оливи, і виробник наводить її в паспорті разом із допустимою тривалістю вмикання. Перевищили — спрацює тепловий захист, ліфт стане на охолодження. Тому в житловому будинку з великим потоком гідравліка не підходить, а на складі, де за зміну кілька десятків підйомів піддонів, працює роками без нарікань.

Ущільнення штока з часом зношується, і підтік у приямку — типова картина занедбаного ліфта. При нормальному обслуговуванні манжети замінюють планово, під циліндр ставлять піддон, а рівень у баку перевіряють за графіком регламентних робіт. Проблема не в самому приводі, а в тому, чи є на об'єкті технічне обслуговування взагалі.